Запобігання та протидія булінгу

Що таке "булінг" та чому про нього треба знати всім батькам?

Булінгце відносно новий термін для пересічного громадянина, зміст якого кожен із нас не просто знає, а в більшості випадків стикався з цим явищем у дитинстві. Булінг (англ. bully — залякувати, цькувати, задирати) — це прояв агресії з подальшим залякуванням особистості, цькування та погрози, моральне приниження.

 

Існують різні види булінгу:

 

  • Фізичний (завдання ударів, штовхання, пошкодження або крадіжка власності)

  • Економічний (крадіжки, пошкодження чи знищення одягу та інших особистих речей жертви, вимагання грошей тощо).

  • Психологічний (обзивання, глузування або висловлювання, якими ображається стать, раса або національність, виключення інших із групи чи розповсюдження пліток або чуток)

  • Сексуальний (принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, фотографування та відео зйомки у переодягальнях, сексуальні погрози та жарти).

  • Кібербулінг (образливі повідомлення з погрозами, відредаговані фотографії, блокування акаунтів, навіть шантаж).

 

Від булінгу страждають і агресори, і жертви. Всі вони переживають емоційні проблеми, не вміють будувати стосунки з людьми, мають проблеми психо-емоційного розвитку. Вони потребуватимуть підтримки дорослих, які б допомогли їм розвинути здорові відношення з людьми не лише у школі, але й протягом усього їх подальшого життя.

Якщо дитина не хоче йти до школи, не бере участі у спільній класній діяльності, соціальних заходах, у неї часто змінюється поведінка або дитина  приходить додому у порваному одязі чи з поламаними речами, починає губити гроші або речі – це можуть бути ознаки того, що дитина страждає від булінгу. Крім того, про те, що дитина стала жертвою булінгу, може свідчити: відсутність контакту з однолітками: немає друзів, зідзвонювань, не ведеться переписка у соцмережах, похід до школи і повернення звідти наодинці, немає у кого запитати домашнє завдання;психосоматичні ознаки: часті хвороби, наприклад, ломота в тілі, болі в животі, вірусні інфекції; обмальовані руки або специфічні малюнки на полях у зошиті; бажання іти до школи іншою дорогою, аніж та, якою йдуть усі інші діти.

Ситуація з булінгом в Україні доволі невтішна. У 2017 році 7 з 10 дітей стикалися з булінгом в тих чи інших проявах (були жертвою або свідком).

Багато хто не надає булінгу значення. Але насправді це не просто пустощі або грубість, а особлива форма взаємин, яка з часом переростає в насильство.

Зовсім недавно Верховна Рада України прийняла Закон, яким закріпила поняття булінгу (цькування) та відповідальність за його вчинення. Булінг відтепер карається штрафом від 850 грн або громадськими роботами в ід 20 годин. Якщо булінг вчинять повторно протягом року або групою осіб, розмір покарання збільшиться до штрафу від 1700 грн або громадських роботами від 40 годин.

Якщо булінг вчинить дитина від 14 до 16 років, відповідатимуть його батьки. До них застосовуватимуть покарання у вигляді штрафу або громадських робіт.

Окремо передбачена відповідальність за приховування фактів булінгу (цькування) для керівників шкіл. Якщо керівник не повідомить поліцію про відомі йому випадки цькування серед учнів, до нього буде застосоване покарання у вигляді штрафу від 850 грн або виправних робіт до одного місяця з відрахуванням до 20 % заробітку.

 

Психологи визначають декілька основних причин того, що діти стають жертвами цькування:

  • Занижена самооцінка. Навіть якщо дитина виявляє її через нарцисизм, надмірну відкритість, зверхність.

  • Домашня атмосфера. Дуже часто жертвами булінгу стають діти, яких вдома принижують, знецінюють, ображають. Або є родини, де дитину звикли жаліти - нещасна, хвора, росте без батька..кола і садок — каталізатор домашніх проблем. Тож, якщо дитина звикла отримати більше уваги до себе, поблажливість батьків, коли вона бідна й нещасна, то вона буде створювати навколо себе таку ж атмосферу і в школі.

  • Атмосфера в класі. Бувають колективи, створені самостійно або руками вчителя, в яких є дитина-агресор. Вона свідомо шукає слабшого, використовує його як грушу для биття, вирівнюючи свій психологічний стан.

Ті, хто піддаються булінгу:

  • втрачають відчуття емоційної та фізичної безпеки, довіри до місця, у якому мають перебувати щодня;

  •  відчувають безпорадність і страх від постійної загрози. Булінг провокує тривожні та депресивні розлади, пригнічує імунітет, що підвищує вразливість до різних захворювань;

  • втрачають повагу до себе. Страхи та невпевненість руйнують здатність до формування та підтримки стосунків з однолітками, що призводить до відчуття самотності;

  • втрачають інтерес до різних форм активності та не можуть нормально навчатися. У деяких випадках можна простежити зв’язок між потерпанням від булінгу та розладами харчуванням (анорексії та булімії), емоційної сфери (депресіями та суїцидальною поведінкою).

Ті, хто булять:

  • частіше за інших потрапляють у ситуації, де проявляється насилля та порушуються закони;

  • частіше беруть участь у бійках, причетні у вандалізмі, залучаються до ранніх статевих стосунків, мають досвід вживання алкоголю та наркотичних речовин.

Ті, хто вимушені спостерігати:

  • часто страждають від відчуття безпорадності, етичного конфлікту: втрутитись у ситуацію булінгу чи ж залишитись осторонь;

  • потерпають від депресивних станів чи перезбудження, намагаються менше відвідувати школу.

Дуже важливим залишається той факт, що не можна робити вигляд, наче нічого не відбувається і просто необхідно вчасно відреагувати! 

  • У першу чергу заспокойтесь, і тільки після цього починайте розмову з дитиною.

  • Дайте відчути, що ви поруч, готові підтримати та допомогти, вислухати та захистити.

  • Запевніть дитину, що ви не звинувачуєте її у тому, що відбувається, і вона може говорити відверто.

  • Пам’ятайте, що дитині може бути неприємно говорити на цю тему, вона вразлива у цей момент. Будьте терплячими та делікатними.

  • Спробуйте з’ясувати все, що зможете, проте не повторюйте ті ж самі запитання по декілька разів, допитуючись.

  • Запропонуйте подумати, які дії допоможуть дитині почуватися у більшій безпеці зараз (наприклад, бути певний час ближче до дорослих, не залишатися після уроків тощо).

  • Розкажіть дитині, що немає нічого поганого у тому, щоб повідомити про агресивну поведінку щодо когось учителю або принаймні друзям. Поясніть різницю міжпліткуванням” та “піклуванням” про своє життя чи життя друга/однокласника.

  • Спитайте, яка саме ваша допомога буде корисна дитині, вислухайте уважно. Можливо ви запропонуєте свій варіант. Це допоможе розробити спільну стратегію змін.

  • Пам’ятайте, що ситуації фізичного насилля потребують негайного втручання з боку батьків та візит до школи.

  • Спільно з дитиною шукайте нові способи реагування на ситуацію булінгу.

  • Обговоріть, до кого по допомогу дитина може звертатися у школі: до шкільного психолога, вчителів, адміністрації, дорослих учнів, охорони, батьків інших дітей.

  • Важливо усвідомити, чому саме дитина потрапила у ситуацію булінгу. Рекомендуємо з цим звернутися до дитячого психолога.

  • Підтримайте свою дитину у налагодженні дружніх стосунків з однолітками.

  • Поясніть дитині, що зміни будуть відбуватися поступово, проте весь цей час вона може розраховувати на вашу підтримку. 

Дитині, яка булить інших, увага та допомога потрібна не менше, ніж тій, яка страждає від булінгу. Якщо ваша дитина - агресор, радимо: 

  • Відверто поговоріть з дитиною про те, що відбувається, з'ясуйте як вона ставиться до своїх дій і як реагують інші діти. Ви можете почути, що "всі так роблять", або "він заслуговує на це".

  • Уважно вислухайте дитину і зосередьтеся на пошуку фактів, а не на своїх припущеннях.

  • Не применшуйте серйозність ситуації такими кліше, як "хлопчики завжди будуть хлопчиками" або "глузування, бійки та інші форми агресивної поведінки — просто дитячі жарти і цілком природна частина дитинства".

  • Ретельно поясніть, які дії ви вважаєте переслідуванням інших. До них відносяться: цькування, образливі прізвиська, загрози фізичного насильства, залякування, висміювання, коментарі з сексуальним підтекстом, бойкот іншої дитини або підбурювання до ігнорування, плітки, публічні приниження, штовхання, плювки, псування особистих речей, принизливі висловлювання або жести.

  • Діти, які булять, заперечують це так довго, як тільки можуть. Спокійно поясніть дитині, що її поведінка може завдати шкоди не тільки жертві, а й усім оточуючим. І щодалі це заходитиме, тим гірше булінг впливатиме на всіх учасників.

  • Дайте зрозуміти дитині, що агресивна поведінка є дуже серйозною проблемою, і ви не будете терпіти це в майбутньому. Чітко і наполегливо, але без гніву, попросіть дитину зупинити насильство.

  • Скажіть дитині, що їй потрібна допомога, а тому ви тимчасово триматимете зв'язок з учителями, щоб упевнитисьдитина намагається змінити ситуацію.

  • Загрози і покарання не спрацюють. Можливо, на якийсь час це припинить булінг, та в перспективі це може тільки посилити агресію і невдоволення.

  • Буде зайвим концентрувати увагу на відчуттях дитини, яку булять. Той, хто виявляє агресію, як правило відсторонюється від почуттів іншої людини.

  • Агресивна поведінка та прояви насильства можуть вказувати на емоційні проблеми вашої дитини та розлади поведінки. Порадьтеся зі шкільним чи дитячим психологом.

Булінг впливає на всіх, хто бере в ньому участь або спостерігає, та має деструктивні наслідки в майбутньому житті. Про це потрібно говорити, треба діяти, а не стояти осторонь.

Ċ
Людмила Козак,
1 лип. 2019 р., 23:50
Comments